Сибірська кішка

Сибірська кішка — домашня порода, пов’язана з історією місцевих котів Росії та сучасною породною реєстрацією. Старі розповіді й справжні виставкові та племінні записи — різні види джерел. Образ Сибіру не означає, що кожен кіт безпечно переносить екстремальний холод. Деякі організації виділяють пойнтовий малюнок під окремою назвою, тому перевіряють межі реєстрації. Великі розміри й довга шерсть не роблять її однією породою з мейн-куном або норвезькою лісовою.

Типові міцне тіло, м’яко округлені контури голови й густа багатошарова шерсть. Шерсть коміра, хвоста й ніг може виглядати по-різному залежно від сезону та росту. Є різні забарвлення, а об’єм шерсті здатний перебільшувати справжні розміри тіла. Порівняння з трикутною головою норвезької лісової та квадратною мордою мейн-куна показує відмінності загальної форми. Статуру одного кота на фото не використовують як середню для всіх дорослих.

Породу описують як схильну любити дослідження, гру й спілкування з людиною. Враження великого кота холодного регіону та індивідуальний характер — окремі відомості. Дають можливість обирати підйом на високе місце й відпочинок, а знайомство з незнайомими тваринами проводять за реакціями. Пишна шерсть не означає постійної неквапливості й малої рухливості. І обраний котом контакт, і час наодинці вважають частинами життя.

За густою шерстю доглядають з урахуванням линяння й сплутування, особливо перевіряючи підшерсток. Готують стійкі опори, місця відпочинку й лоток під велике тіло. Немає гарантії, що сибірська кішка ні в кого не викличе алергії; алергени не пояснюються лише довжиною шерсті. Медичні переваги не рекламують за породною назвою. Фото й текст узгоджують за справжнім кольором і статурою, уникаючи тверджень про однакову шерсть і характер усіх особин.