Турецька ангора

Турецька ангора пов’язана з традицією довгошерстих котів Туреччини й новітньою історією збереження та реєстрації породи. Переміщення довгошерстих котів до Європи відрізняють від сучасних породних стандартів. Колись слово «ангора» вживали як синонім усіх довгошерстих котів, але нині зареєстрована порода має окремі вимоги. Хоча географічні назви турецької ангори й турецького вана подібні, їхні тіло, забарвлення та історія реєстрації різняться. Світлина білого довгошерстого кота не доводить родоводу.

Розглядають порівняно струнке витончене тіло, довгу м’яку шерсть, пишний хвіст і великі вуха. Біле забарвлення відоме, але визнають різні кольори, тому білу шерсть і різноколірні очі не називають єдиним спільним виглядом. Колір очей, довжина й густота шерсті різняться між особинами, з ростом і сезоном. Візуальний об’єм довгої шерсті відділяють від справжньої будови тіла. Загальні пропорції відрізняються від округлої пласкої морди перського кота.

Для породи описують інтерес до активності, дослідження висоти й ігор із людиною. Витончена зовнішність не означає постійно тихого спокійного характеру. Оскільки кіт може використовувати шафи й полиці, перевіряють безпечні шляхи підйому та спуску. Ступінь прийнятного контакту залежить від досвіду й ситуації конкретної тварини. У спостереженні враховують, що однакова біла шерсть або різні кольори очей не гарантують певної прихильності чи розуму.

Перевіряють сплутування м’якої довгої шерсті, линяння й стан шкіри знизу тіла. Любов до високих місць не означає безпеки на перилах і біля вікон. Забезпечують опори для спуску, міцні місця відпочинку, схованки й простір для гри. За самим кольором очей не визначають слух чи здоров’я особини, а за потреби звертаються по індивідуальне обстеження. На світлині зіставляють довгу шерсть, пропорції всього тіла та джерело, не об’єднуючи всіх білих котів в одну породу.