Російська блакитна кішка

Походження породи пов’язують із портами півночі Росії; сучасні стандарти сформували європейські виставки й розведення. Історії з недостатніми ранніми свідченнями не слід подавати як доведений королівський родовід. «Блакитна» тут — назва блакитно-сірого кольору шерсті. Корат і шартрез можуть бути схожого кольору, але це інші зареєстровані породи. За одним фото сірої кішки не встановлюють походження чи родовід.

Характерні коротка густа подвійна шерсть, сріблясті кінчики волосків і зелені очі дорослої кішки. Разом розглядайте клиноподібну голову, вуха, відносно тонкі ноги й пропорції тіла. Колір очей кошенят може відрізнятися від дорослих; освітлення робить шерсть темнішою чи світлішою. Порівняння обрисів рота з усмішкою не описує емоцій кішки. Не використовуйте випадково фото довгошерстого нібелунга як довгошерстий варіант тієї самої породи.

Породу описують як спочатку обережну та схильну налагоджувати зв’язок зі знайомими людьми, але досвід і середовище кожної кішки різняться. Примусове витягування зі схованки позбавляє часу звикнути. Спостерігайте з безпечної відстані, дозволяючи самостійно нюхати й досліджувати. Враження спокою не означає меншої потреби в грі та спілкуванні. Важливо не визначати лагідність чи сором’язливість за кольором очей і шерсті.

Густу шерсть м’яко розчісуйте, перевіряючи шкіру та линяння. Потрібні тихий відпочинок, сталий розпорядок, дослідження й короткі ігри. Блакитно-сіра шерсть не гарантує відсутності алергії; колір не є підставою рекламувати медичні переваги. На фото дивіться густоту шерсті й пропорції голови та вух, а реєстрацію підтверджуйте окремими записами. У новій оселі дайте знайомі запахи й схованки та пристосуйте темп адаптації до особини.