Американський керл

Американський керл розвинувся з ліній домашніх котів із загнутими назад вухами, знайдених у Каліфорнії, США. Назва керл пов’язана з вигином кінчиків вух, а не кучерявою шерстю рексів. Схожість зі складеними вперед вухами скоттіш-фолда не робить це однією ознакою. Сучасні стандарти охоплюють і вуха, і тіло, шерсть та інші елементи. Звичайного кота з одним надломленим вухом не підтверджують як зареєстрованого керла за фото.

Можна спостерігати м’який вигин кінчиків вух назад; є коротка й довга шерсть. Форма вух кошеняти може змінюватися з ростом, тому знімок миті не фіксують як дорослий вигляд. Кольори й малюнки різні; також оцінюють довге збалансоване тіло. Кут вигину — частина виставкових критеріїв, а не означення кращого життя за більшого вигину. Вуха не хапають, щоб розправити чи надати форми для фото.

Описують схильність до гри й людських занять, але контактні вподобання та реакції на незнайоме індивідуальні. Незвичайні вуха не гарантують постійної допитливості й безстрашності. Разом читають добровільне наближення, відвертання тіла, вуха, хвіст і напруження. Інша будова вух не дозволяє правильно зрозуміти всі сигнали з одного фото. Потрібні час звикання й місце для відступу.

Вигнуту частину вух не розгинають силою й не вивертають; зовнішній стан оглядають обережно. Навіть регулярний догляд визначають станом особини й порадою фахівця; форма вуха не означає безумовної потреби глибокого чищення. Надають розчісування за довжиною шерсті та простір для гри й відпочинку. Фото пов’язують із джерелом, де видно загнуті назад вуха й усе тіло. Загин уперед скоттіш-фолда й матеріали про його добробут не змішують як один механізм.