Шелті

Шетландська вівчарка розвинулася з невеликих пастуших собак північних островів. Прізвисько маленька колі не означає, що це просто щеня довгошерстої колі чи її зменшена копія. Острівне керування худобою розглядають разом із сучасними ролями компаньйона й спортивної собаки; місцеву історію відрізняють від ліній нинішніх зареєстрованих тварин.

Характерні довга густа подвійна шерсть і грива на шиї, порівняно довга вузька голова й загнуті кінчики вух. Є соболине з білим, триколірне, блю-мерль та інші забарвлення. Довга шерсть може приховувати справжні контури ніг і тулуба: об'єм шерсті не дорівнює статурі. Зі схожою довгошерстою колі перевіряють не лише розмір, а й реєстрацію.

Схожі на колі довга вузька голова й біла грива можуть створювати враження молодої колі, але доросла шелті — окрема порода. На знімку з пишною шерстю положення лап і довжина тулуба показують справжні пропорції. Вуха із загнутими кінчиками можуть виглядати інакше залежно від пози й етапу росту. Соболині, триколірні, мерлеві та інші кольори й візерунки — внутрішньопородне різноманіття; їх не пов'язують із різницею характеру чи здатності навчатися.

Є собаки, чутливі до людських сигналів і рухомих об'єктів та охочі до навчання. Швидка реакція на звуки залежить від середовища й досвіду, тому породу не оголошують безумовно полохливою чи галасливою. Нові місця освоюють поступово, поєднують навчання із заохоченням, відпочинок та ігри до снаги.

Бережно розбирають довгу шерсть і підшерсток за вухами, під пахвами й на ногах, оглядають шкіру. Велика кількість шерсті не виправдовує скорочення прогулянок чи ігнорування спеки. Готують умови проти переслідування велосипедів і людей; замість повторних стрибків обирають заняття за етапом росту. Справжню статуру й стан тіла перевіряють під пишною шерстю.