Норвезький фіордський кінь

Фіордський кінь — порода, що сформувалася в Норвегії. Її використовували в сільському господарстві, верховій їзді та для тяги екіпажів.

Порода розвинулася в традиціях норвезького землеробства, перевезень і верхової їзди. Це свійська тварина зі збереженими давніми рисами забарвлення, а не окремий від інших свійських коней дикий вид. Історію корисно розглядати разом із сучасними туристичними й верховими світлинами, щоб не пропустити давнє тяглове використання.

Характерні масті групи dun і темний ремінь уздовж спини. Темна смуга в центрі гриви виразна, коли гриву коротко підстригають.

Відмінні ознаки — спинний ремінь, темна центральна смуга гриви й поділ світлого та темного волосся в ній. Коротка стояча грива — результат людської стрижки й догляду. У групі dun є різні кольори, тож не описуйте всіх фіордських коней як однаково бежевих.

Коротка стрижка гриви, що показує темну центральну смугу, — доглянутий людиною вигляд. На світлині з природно довгою гривою та сама смуга може бути менш виразною, тому розрізняйте форму стрижки та вроджений кольоровий малюнок.

Це багатоцільовий кінь для тяги та верхової їзди. Форма стрижки гриви створена людиною, і її слід відрізняти від природної довжини гриви.

Це міцний кінь для землеробства, тяги екіпажів і верхової їзди. Невелика, подібна до поні статура та спокійний вигляд на світлині не гарантують безпечності всіх особин. Пов'язувати спинний ремінь або відмітини на ногах із дикістю чи впертістю ненауково.

Давні зовнішні ознаки не роблять коня диким. Порівнюючи породи, дивіться разом на масть, спинний ремінь та племінні записи.

Незвичайна стрижка гриви й основний догляд за конем — різні справи. Насамперед перевіряйте кондицію тіла, копита та припасування сідла, а годівлю й рух добирайте до поточної активності. Порівнюючи світлини, пам'ятайте про природно довгу гриву та варіант, підстрижений для показу.