Лама

Лама — верблюдова тварина, одомашнена в південноамериканських Андах і пов'язана з перевезеннями, волокном та іншими ресурсами повсякденного життя. Лінія споріднена з диким гуанако, але слід розрізняти поширення свійської лами й дикого виду. Вона належить до однієї родини з горбатими верблюдами Азії та Африки, залишаючись південноамериканською безгорбою лінією. Нині її можна побачити на фермах і у відвідуваних господарствах інших континентів, тому країна знімання не означає батьківщини. Сама історія використання у високогір'ях не дає підстав вважати, що вона живе в будь-якому кліматі без окремого догляду. Описуючи разом з альпакою, розглядають різні ролі й будову цих свійських тварин.

Основні ознаки порівняно з альпакою — зазвичай більше тіло, довга шия й довгі загнуті всередину вуха. Шерсть тіла різноманітна за кольором і довжиною; покрив морди й ніг теж відрізняється між особинами. Самої форми вух недостатньо для визначення гібридності чи породи: враховують надійне джерело. Рот слугує обриванню рослин, а м'яка підошва стопи має іншу будову, ніж копито коня. Спина без горба не означає нездорового стану. На фотографії з вантажем тулуб може бути прихований, тому порівняння з твариною без вантажу допомагає точніше зрозуміти власну форму тіла.

Використовує трави й рослинні корми та взаємодіє з іншими членами стада звуками, положенням вух і рухами. Плювання оцінюють у контексті конкуренції й захисту; це не звичка завжди цілитися в людей. Слідування за знайомим доглядачем не дорівнює природному слідуванню за людиною в дикій природі. Відносини матері з малям і дорослого самця зі стадом теж можуть змінюватися з часом. Обговорюючи вантажопідйомність, разом враховують статуру, здоров'я, маршрут і умови праці. Образ тварини, яка безумовно добре переносить важкі вантажі, оминає фактичний добробут та індивідуальні відмінності.

Середовище утримання оцінюють насамперед за пасовищами, водою, сухим місцем відпочинку й відповідними стадними відносинами. Догляд за стопами та шерстю, перевірки паразитів і здоров'я мають відповідати регіону й способу утримання. Під час відвідування лам поважають відстань, що дозволяє тварині відійти, не переслідують і не утримують голову силою. Опис традиційних перевезень не виправдовує надмірного навантаження й роботи. У підписі вказують вид «лама» та свійське середовище, не додаючи помилково властивостей волокна альпаки. Охорона диких родичів і добробут фермерських лам — пов'язані теми, але їх не оцінюють одним показником.