Єнотоподібний собака

Наукова назва єнотоподібного собаки — Nyctereutes procyonoides; він належить до родини псових разом із собаками та лисицями. Хоча чорні мітки навколо очей схожі, це інша еволюційна лінія, ніж у американського єнота. Тут розглядається материковий вид, природний для Корейського півострова, Китаю, сходу Росії та сусідніх територій. База Американського товариства мамалогів виокремлює японського єнотоподібного собаку як Nyctereutes viverrinus, тому не всі описи японського танукі можна переносити на цей вид. Він використовує укриття на узліссях і в густій прибережній рослинності, трапляється й біля людських осель.

Помітні чорні мітки від очей до щік, короткі округлі вуха, невисокі ноги та кремезний тулуб. Забарвлення варіює від сіро-бурого до чорно-бурого, а пишність хутра залежить від сезону й стану тварини. Порівнюючи з єнотом, звертають увагу на відсутність такого ряду чітких кілець на хвості. Чорні смуги на морді борсука йдуть від писка через очі назад, що відрізняється від міток довкола очей і на щоках єнотоподібного собаки. У темному відео рисунок може зливатися, тому перевіряють також вуха, хвіст і загальні пропорції. Лише за маскою на морді вид молодої тварини остаточно не визначають.

Він всеїдний і використовує дрібних тварин, комах, плоди, падло та інші корми. Раціон залежить від доступних навколо ресурсів, а приймання людської їжі не слід вважати належним доглядом. Тварина може ховатися в норах, викопаних борсуками; спостерігають і спільні місця, де родина неодноразово залишає випорожнення. У холодних регіонах зимова активність може значно знижуватися, проте не можна стверджувати, що скрізь усі особини однаково сплять усю зиму. Знайдені нори та місця випорожнення — свідчення життєдіяльності, а не туристичні точки, до яких треба підходити для перевірки.

Зустрівши тварину на прогулянці, не наближаються й не перекривають шлях, залишаючи простір для відступу. Її не годують і не торкаються руками, а домашніх тварин стримують від переслідування. Нерухомість поблизу людини не означає прирученості чи безпечності дотику. Важливо прибирати харчові залишки та сміття, не привчаючи її шукати їжу в людей. Випорожнень і нір не торкаються; за потреби документування фотографують здалеку. Якщо тварина здається травмованою або опинилася замкненою в споруді, не намагаються самостійно ловити чи утримувати її, а повідомляють місцевій службі дикої природи місце й обставини.