Sanyanggae LogoSanyanggae

Динозаври

Карнотавр

Carnotaurus

Класифікація й наукова назва: Carnotaurus sastrei

Джерела перевірено:

Південноамериканський теропод із надочними рогами й відбитками шкіри

Карнотавр із надочними рогами та шкірними відбитками — абелізавридний теропод Південної Америки. Його не можна відносити до довгошиїх рослиноїдних завроподів.

Походження й поширення
Пізня крейда; Південна Америка

  • Carnotaurus sastrei
  • Вимерла тварина, вивчена за скам’янілостями
  • Реконструкція та докази
Фото викопного скелетного зразка карнотавра

Викопний або скелетний зразок

Викопний або скелетний експонат карнотавра. Може містити копії чи доповнені частини; це не фото живої тварини.

Джерело: Carnotaurus_skeleton.jpg : John Barreiros from Norwalk, CT, USA derivative work: Dinoguy2 ( talk ) · Першоджерело: Carnotaurus skeleton cropped.jpg · CC BY-SA 2.0

Повідомлення про зміни на сторінці джерела: Crop to remove inaccurately reconstructed hands.

Carnotaurus skeleton.jpg · John Barreiros · Carnotaurus skeleton · Carnotaurus_skeleton.jpg · John Barreiros — Carnotaurus skeleton · Dinoguy2

1. Класифікація, відкриття й геологічний контекст

Карнотавр — південноамериканський абелізавридний теропод, не довгошиїй рослиноїдний завропод.

Аргентинський скелет став орієнтиром для особливої будови абелізавридів. Бичача назва — порівняння рогів, а не вказівка на рослиноїдність худоби. Для інших великих тероподів континенту окремо звіряють час і спорідненість. Неповні ділянки доповнюють порівнянням родичів.

2. Зовнішність і розпізнавання

Пара надочних рогів, дуже малі передні кінцівки й довгі задні ноги — головні ознаки.

Спереду голова вузька, морда відносно коротка. Кісткові роги відомі, але зовнішнє покриття й колір не збереглися. Відбитки шкіри — рідкісні дані про лускату поверхню, а не весь кольоровий візерунок. Пропорції коротких рук і тулуба показують відмінність від тиранозавра.

3. Докази для екологічних тлумачень

Хиже живлення, рух і годівлю досліджують за черепом і ногами. Максимальну швидкість не можна подавати як спостережену.

Довгі ноги й м’язи хвоста використовують у розрахунках бігу, але реального максимуму не вимірювали. Зіткнення рогами чи демонстрації потребують окремих доказів. М’ясоїдність не визначає весь перелік здобичі. Можлива амплітуда руху й частота реальної дії також різні.

4. Межі викопних даних і реконструкцій

Вивчайте шкірні відбитки разом із кістками. Помітні роги не означають відомої точної функції.

Відсутні й скопійовані частини скелета показують межі знань. Повну реконструкцію не слід вважати цілісним записом усіх кісток одного відомого зразка. Порівняння шкіри й малюнка відділяє збережену поверхню від домисленого візерунка.

Докази й джерела