1. Зелена завіса, знята з космосу
За темними конструкціями простягається зелена завіса, а над округлим краєм Землі видніються фіолетові й червоні відтінки. Це північне сяйво сфотографував астронавт NASA Ренді Брезнік із Міжнародної космічної станції 15 вересня 2017 року. Тоді станція пролітала над канадським Онтаріо. Номер фотографії NASA — ISS053-E-23965; її зроблено камерою Nikon D4 з об’єктивом 24 мм. Почнімо з того, що це погляд на світіння атмосфери з орбіти, а не в небо із земної поверхні.
Спершу окремо розгляньте вертикальні пасма зеленого світла, розсипані нижче маленькі вогні й яскраву смугу на правому горизонті. Потрапити в один кадр не означає світитися з однакової причини. На цьому знімку разом є полярне сяйво, міські вогні, власне світіння атмосфери та світло наближення сходу Сонця. Це також не експеримент із паралельним порівнянням кольорів фотографії та неозброєного зору наземного спостерігача. Пояснювати кольори знімка й визначати, як їх бачила людина на місці, — різні завдання.
2. Світло, яке випромінює атмосфера, а не відбиття сонячного світла
Світло полярного сяйва випромінюють атоми й молекули верхньої атмосфери, отримавши енергію. Коли швидкі електрони стикаються з атмосферними частинками, наприклад кисню чи азоту, ті можуть переходити у збуджений енергетичний стан. Подальше вивільнення енергії у формі світла створює видиме сяйво. Його принцип відрізняється від хмар, що відбивають місячне світло, або веселки, яка заломлює сонячне світло. Якщо сприйняти зелень на знімку як відбиття земних лісів чи зелені хмари, причина залишиться незрозумілою.
У ланцюжку енергії беруть участь сонячний вітер і магнітосфера Землі. Коли сонячний вітер та його магнітне поле взаємодіють із магнітним середовищем Землі, енергія передається магнітосфері, а її електрони можуть прискорюватися й рухатися вздовж силових ліній до верхньої атмосфери. Тому точніше розглядати передачу енергії та прискорення електронів, ніж зводити все до прямого зіткнення всіх частинок із Сонця з атмосферою. Полярне сяйво виникає в обох півкулях і часто пов’язане з овальними областями навколо магнітних полюсів. Північне й південне сяйва не означають полум’я з різних речовин.
3. Той самий кисень може світитися зеленим і червоним
Характерне зелене й червоне світло пов’язане з випромінюванням атомів кисню. Навіть той самий елемент випускає різне світло залежно від енергетичного стану. Випромінювання азоту важливе для пояснення синіх, рожевих і фіолетових відтінків сяйва. На видимий колір разом впливають вид газу, енергетичні стани, розподіл в атмосфері та умови зіткнень. Неправильно вважати справжнім лише зелене сяйво, а інші кольори — підробкою; не можна й усе червоне світло пояснювати азотом.
Густина повітря й розподіл частинок змінюються з висотою, тож змінюються й умови появи певного випромінювання. Важлива також втрата енергії, коли збуджена частинка стикається з іншою, перш ніж випромінить світло. Проте не потрібно запам’ятовувати висоти кольорів як незмінні шари, що не перекриваються. Різні випромінювання накладаються вздовж лінії зору, а до них додається передавання кольору камерою. Враховуючи фізичні умови й обмеження знімання, ця стаття не визначає точну висоту чи частки газів лише за кольорами фотографії. Для таких вимірювань потрібні дані спостережень, що виходять за можливості звичайного кольорового фото.
4. Чому на фотографії барви виразні, а оком сяйво видно блідим
За слабкого світла людське око може помічати відмінності яскравості, але погано розрізняти кольори. Тому слабке сяйво іноді описують як сіру або білясту смугу. У яскравому сяйві кольори видно й неозброєним оком, тож неправильно стверджувати, що вони з’являються лише на камері. Потрібно враховувати силу світла та адаптацію зору; досвід людини, яка не розрізнила кольорів, не слід узагальнювати на вигляд усіх полярних сяйв.
Камера записує світло протягом експозиції та формує фотографію за допомогою сенсора й обробки зображення. NASA пояснює, що сучасні цифрові камери здатні зафіксувати навіть слабке сяйво, невидиме неозброєним оком. Отже, виразний знімок і розповідь про бліде враження на місці можуть одночасно бути правдивими. Це не означає, що камера завжди точніше передає колір. Треба перевіряти налаштування знімання й обробку під час оприлюднення. За цим фото не можна стверджувати, що воно точно відтворює яскравість або насиченість кольору, яку тоді бачив астронавт.
5. Не все світло на горизонті є полярним сяйвом
Дрібні розсипані внизу знімка вогні в поясненні NASA визначені як вогні земних міст. Власне світіння атмосфери вздовж краю Землі також описано окремо від полярного сяйва. Це випромінювання верхньої атмосфери; пояснення цієї сцени пов’язує його з хімічними реакціями, спричиненими сонячним світлом. Яскраве блакитно-біле світло на правому горизонті — наближення сходу Сонця. Розрізняючи джерела світла, а не зупиняючись лише на пошуку зеленої завіси, на одному знімку можна побачити і космічне середовище, і межу дня та ночі на Землі.
Можна перевірити й історію обробки опублікованої фотографії. NASA Earth Observatory зазначає, що цю поширювану версію кадровано, контраст підсилено, а артефакти об’єктива усунуто. Цей сайт використав наданий JPEG без додаткового кадрування чи зміни кольорів. Попередня обробка, про яку повідомила установа, і використання файлу сайтом — різні етапи. Історія обробки не робить саме спостереження підробкою, проте таку версію не слід подавати як необроблені дані сенсора чи точне відтворення людського зору.
6. Чотири перевірки для наступного фото сяйва
Розглядаючи нове фото, послідовно перевірте місце й дату знімання, номер фотографії або обладнання, оприлюднену історію обробки та інші видимі джерела світла. Напрямки погляду із землі й космічної станції різні; навіть знімки одного дня можуть не бути придатними для порівняння тієї самої сцени, якщо місце й час відрізняються. Замість перетворювати колір одного фото на виміряну висоту чи прогноз спостереження для певного регіону, окремо записуйте факти спостережень із джерела й власні тлумачення — це зменшить плутанину.
Навіть коли ви самі чекаєте на сяйво, одна фотографія не гарантує його спостереження. Разом із поточними даними космічної погоди потрібно враховувати хмари, навколишнє освітлення й відкритість горизонту та спостерігати з безпечного місця. Для порівняння фотографії з враженням неозброєного ока корисно записати місце, час і умови знімання. Відмінність двох записів не вимагає негайного висновку про маніпуляцію з фото чи невдале спостереження. Зелене світло цього знімка — підказка до розуміння світіння атмосфери; щоб правильно її прочитати, потрібно разом розглянути причину світла й спосіб його запису.
