Sanyanggae LogoSanyanggae

☁️ Хмарні технології та безпека

Чи можна довіряти сайту з HTTPS? Межі захисту TLS, сертифікатів і шифрування

Розрізняємо шифрування, цілісність та автентифікацію сервера в HTTPS, роль TLS і сертифікатів. Чому фішинговий сайт теж отримує сертифікат і як перевіряти адресу та попередження про з’єднання.

사냥개 (Sanyanggae)Опубліковано Оновлено 10 хв

Це переклад корейського оригіналу. Корейський оригінал · Перевірка перекладу: Перевірено ШІ

Пояснювальна схема різних меж захисту обміну, перевірки домену та рішення щодо використання сайту
Пояснювальна схема Sanyanggae розрізняє захист HTTPS-обміну, перевірку домену сертифікатом і рішення користувача. Це не справжній екран сертифіката й не результати перевірки безпеки сайту.

1. Захист з’єднання та довіра до сайту — різні питання

Якщо адреса сторінки входу починається з https, використовується HTTPS-з’єднання, що захищає обмін між браузером і відповідним сервером. HTTP визначає правила передавання запитів і відповідей, а HTTPS захищає цей обмін протоколом безпеки TLS. TLS призначений для протидії підслуховуванню та непомітній зміні повідомлень. Проте слово «безпека» не означає перевірку правдивості опису товару чи виконання обіцянок продавцем. Чи захищено з’єднання і чи можна довіряти іншій стороні під час покупки, слід оцінювати окремо.

Наприклад, за адресою, що відрізняється від справжньої крамниці однією літерою, може бути підроблена крамниця. Її власник теж здатний отримати чинний сертифікат для домену, який контролює. Навіть якщо обмін зашифровано, введений пароль отримує саме підроблена крамниця. Тому Chromium пояснює, що індикатор з’єднання не є знаком надійності всього сайту. Вигляд значка залежить від браузера та версії: важливіше читати адресу разом із відомостями про з’єднання, ніж шукати певне зображення замка.

2. Шифрування, цілісність та автентифікація сервера мають різні завдання

Шифрування ускладнює читання передаваного вмісту без відповідного ключа. HTTP-обмін, який захищає HTTPS, охоплює не лише тіло, а й заголовки запитів і відповідей. Захист цілісності дозволяє виявити зміну повідомлень посередником. Неможливість прочитати зашифрований текст і виявлення підміни — різні властивості; TLS поєднує їх. Отже, правильно встановлене HTTPS-з’єднання важливе й у загальнодоступній мережі, але йому не можна приписувати розв’язання всіх проблем поза з’єднанням.

Автентифікація сервера перевіряє, чи відповідає сервер імені, до якого збирався під’єднатися браузер. Під час звичайного перегляду сайтів сервер підтверджує себе, зокрема сертифікатом, а користувач потім вводить дані облікового запису на сторінці входу. Це різні рівні автентифікації. Надсилання сервером сертифіката не означає завершеного входу користувача в акаунт. І навпаки, введення пароля не скасовує потреби перевіряти сервер. Послідовність «спочатку перевірити сторону з’єднання, потім передати нею дані входу» допомагає не сприймати сертифікат і пароль облікового запису як один ключ.

3. Сертифікат дає змогу перевірити зв’язок домену з відкритим ключем

Сертифікат містить відкритий ключ сервера та відомості для перевірки, зокрема доменне ім’я. Браузер перевіряє відповідність запитаного імені сертифікату, строк чинності та умови довіреного ланцюжка видачі. Під час встановлення з’єднання сервер доводить володіння відповідним закритим ключем. Тому простого копіювання файлу сертифіката іншій людині недостатньо для заміни справжнього сервера в усіх його функціях. Сертифікат не є самим закритим ключем; знання відкритого ключа також не означає можливості розшифрувати весь обмін.

Установа, яка видає сертифікат із перевіркою домену, визначеним способом перевіряє контроль заявника над цим доменом. Наприклад, Let’s Encrypt описує перевірку за відповіддю вебсервера або записом DNS. Це підтвердження контролю домену, а не добросовісності продавця, правдивості тексту чи нешкідливості файлу. Відомості та обсяг перевірки залежать від типу сертифіката, але один чинний сертифікат не гарантує всіх дій сайту. Це не особливий недолік лише безплатних сертифікатів і не проблема, яка сама зникає після придбання платного.

4. На початку з’єднання погоджують умови захисту й ключі

TLS-з’єднання не починається з одного лише обміну вебдокументами. Спочатку під час рукостискання вибирають версію та криптографічні методи, автентифікують сервер і встановлюють ключі. У звичайному новому з’єднанні TLS 1.3 на основі сертифіката браузер і сервер обмінюються даними узгодження ключів та виводять секретні значення для цього з’єднання. Це не проста схема, де відкритий ключ сертифіката безпосередньо шифрує кожен байт сторінки. Розділення автентифікації, встановлення ключів і подальшого захисту даних пояснює потребу як у сертифікаті, так і в окремих ключах обміну.

Це пояснення ролей процедур, а не твердження про однаковий порядок пакетів у кожному з’єднанні. Деталі залежать, наприклад, від версії TLS та відновлення попереднього з’єднання. Крім того, сервер, на якому завершується шифрування, або інфраструктура від імені сервісу може читати вміст для обробки запиту. HTTPS не визначає, як оператор зберігає й використовує отримані відомості. Захист не обмежений частиною адреси: шлях і рядок запиту захищено під час передавання, але можливість їх збереження в історії браузера чи журналах сервера залишається.

5. HTTPS не приховує всіх слідів обміну та ризиків

Навіть коли в навколишній мережі не можна безпосередньо прочитати тіло HTTPS, можуть залишатися такі ознаки, як IP-адреса призначення, час та обсяг обміну. Видимість запитів DNS та імені з’єднання теж залежить від окремих технологій і налаштувань. Тому HTTPS не слід розуміти як цілковиту анонімність або видалення всіх слідів відвідувань. Зараження пристрою чи читання екрана та введених даних шкідливим розширенням також не усуваються самим шифруванням каналу. Потрібно визначати, що саме і на якій ділянці захищено.

Інші ресурси сторінки також важливі. Якщо основний документ отримано через HTTPS, а скрипт або зображення запитуються через HTTP, виникає змішаний вміст. Залежно від типу ресурсу й умов браузер може заблокувати запит або підвищити його до HTTPS. Тому за одним початком адреси не можна стверджувати, що всі вкладені ресурси завжди захищаються однаково. Водночас оператор справної HTTPS-сторінки може поширювати шкідливі файли чи неправдиві вказівки. Шифрування не перевіряє файл і не перетворює небезпечний на безпечний: джерело та мету завантаження слід оцінювати окремо.

6. Перевіряйте окремо адресу, попередження й запитувані відомості

На практиці спочатку перевірте написання потрібного домену в адресному рядку. Марка або логотип усередині сторінки не є таким самим доказом, як адресний рядок. Якщо неочікуване посилання вимагає входу чи оплати, можна знову перейти за відомою офіційною адресою або закладкою. Помилку сертифіката чи попередження про з’єднання не слід розв’язувати вимкненням попередження й негайним введенням пароля. Причиною можуть бути налаштування, зокрема неправильні дата й час пристрою, але сама така можливість не доводить безпеки поточного з’єднання.

Навіть за нормальних відомостей про з’єднання з’ясовуйте, навіщо сторінці ці дані. Вимога надмірних особистих відомостей або паролів інших сервісів — окреме питання від чинності сертифіката. Перегляд HTTPS-запитів в інструментах розробника теж підтверджує спосіб з’єднання, а не надійність оператора. Ілюстрація цієї статті — пояснювальна схема Sanyanggae, що розрізняє захист обміну, перевірку домену та рішення користувача. Вона не відтворює справжній екран сертифіката чи результати перевірки безпеки певного сайту.

Докази й джерела

Стаття пояснює інформацію з відкритих джерел. Посилання не означає перевірки чи схвалення відповідною організацією.

Про видавця та контакти

Інші статті на цю тему