Sanyanggae LogoSanyanggae

🪐 Сонячна система та планети

Чому веселка кругла, а в подвійної веселки зворотні кольори? Краплі, світло та геометрія спостереження

Пояснюємо форму й кольори веселки через заломлення, внутрішнє відбиття та дисперсію у краплях. Розглядаємо кут близько 42 градусів від протисонячного напрямку, роль спостерігача, другу дугу та повне коло.

사냥개 (Sanyanggae)Опубліковано Оновлено 10 хв

Це переклад корейського оригіналу. Корейський оригінал · Перевірка перекладу: Перевірено ШІ

Пояснювальна схема веселки: заломлення й внутрішнє відбиття у краплях, дисперсія кольорів та напрямок спостереження
Пояснювальна схема Sanyanggae розглядає шлях світла, дисперсію та напрямок спостереження веселки. Це не фотографія спостереження й не масштабне креслення точного розрахунку променів.

1. Самого завершення дощу недостатньо для веселки

Кольорова дуга після дощу нагадує розфарбований міст поміж хмар. Але веселка — не нерухомий предмет, а оптичне явище, яке виникає за відповідного поєднання сонячного світла, водяних крапель у повітрі та положення спостерігача. Зазвичай її шукають, стоячи спиною до Сонця й дивлячись на дощові краплі попереду. Там, де ви стоїте, дощ уже може закінчитися, але попереду ще залишатимуться освітлені краплі. І навпаки, навіть після дощу веселку можна не побачити, якщо Сонце закрите або напрямок погляду не підходить.

Важливішим за положення всієї дощової хмари є шлях світла до ока. Навіть коли двоє людей на відстані дивляться в одне небо, світло до їхніх очей надходить від різних наборів крапель. Можна назвати це веселкою одного краєвиду, але це не один розфарбований предмет, який бачать із різних боків. Саме тому неможливо дійти до місця, де начебто розташований кінець веселки. Коли спостерігач рухається, змінюються й краплі та напрямки, що дають змогу її бачити.

2. У краплі поєднуються заломлення й відбиття

Коли світло навскіс переходить із повітря у воду, зміну напрямку називають заломленням. Частина світла, що ввійшло в краплю, відбивається від задньої межі, повертається до переднього боку й знову заломлюється на виході з води в повітря. Основний шлях для первинної веселки охоплює заломлення на вході, одне внутрішнє відбиття та заломлення на виході. Уявлення про краплю лише як плоске дзеркало чи одну призму недостатньо, щоб пояснити і цей шлях, і напрямок спостереження.

Не все світло, що потрапляє на краплю, проходить таким шляхом. Частина відбивається в інші боки або проходить крізь краплю. Згадане внутрішнє відбиття не обов’язково називати повним внутрішнім відбиттям: на межі в розглянутому шляху частина світла може відбитися, а частина пройти. Форми й розміри справжніх дощових крапель різні, проте для першого знайомства корисна модель маленької сферичної краплі. Це спрощення допомагає зрозуміти зв’язок кольорів і кутів, а не стверджує, що всі краплі — досконалі сфери.

3. Крапля не створює кольорів заново

Сонячне світло містить різні довжини хвиль. Показник заломлення води залежить від довжини хвилі, тому світло різних кольорів трохи по-різному змінює напрямок. Це називають дисперсією. Крапля не додає до білого світла відсутньої в ньому фарби: світло, що прийшло разом, розділяється за напрямками. У видимому діапазоні у воді фіолетове світло зазвичай заломлюється сильніше за червоне. Але для визначення зовнішнього кольору веселки потрібно розглядати весь шлях із внутрішнім відбиттям і вихідним заломленням, а не лише вхід у краплю.

У первинної веселки червоний колір зовні, фіолетовий — усередині. Часто вчать про сім кольорів, але справжня смуга є неперервним спектром, а не сімома окремими зразками фарби. Назви кольорів і чіткість смуг, які розрізняє око чи фотографія, можуть не збігатися. Тому відсутність рівно семи помітних ліній на знімку не означає, що це не веселка. Розмір крапель та умови спостереження впливають на виразність кольорів і додаткові дуги; проста базова схема не передбачає всіх дрібних візерунків.

4. Близько 42 градусів — не стала висота в небі

Уявіть напрямок точно навпроти Сонця — туди, куди вказує тінь вашої голови. Зовнішня червона смуга первинної веселки видима приблизно за 42 градуси від цього протисонячного напрямку. Кут відлічують від ока спостерігача; він не означає відстань до крапель чи сталу висоту над землею. Яскрава смуга виникає завдяки відносному скупченню променів, що виходять зі сферичних крапель, поблизу певних кутів. 42 градуси — наближення для пояснення основи, а не одне точне значення для всіх кольорів і справжніх крапель.

Усі напрямки погляду, що зберігають той самий кут, утворюють конус; їхній слід на небі є колом. Із землі зазвичай видно лише частину — дугу, бо нижні ділянки закривають земля та обрій. Що нижче Сонце, то ближчий до обрію протисонячний напрямок і вищою може бути видима дуга. Коли Сонце високо, більша частина того самого кола опиняється нижче обрію. Це пояснення звичної дощової веселки з рівної поверхні не можна поширювати на твердження, що з висоти неможливо побачити веселку в краплях унизу.

5. Зовнішня дуга подвійної веселки має ще одне відбиття

Іноді зовні первинної дуги з’являється слабша кольорова смуга — вторинна веселка. Її основний світловий шлях виходить із краплі після двох внутрішніх відбиттів. Змінений шлях розміщує дугу зовні первинної та обертає порядок кольорів: у вторинної червоний усередині, фіолетовий зовні. Це не друга тінь тієї самої веселки на небі й не просто світло з тим самим одноразовим відбиттям, яке прийшло здалеку. Розуміння порядку кольорів починається з розрізнення світлових шляхів.

Вторинна веселка зазвичай слабша, бо шляхом із додатковим відбиттям до ока доходить менше світла. Область між первинною та вторинною дугами, що здається темнішою за оточення, називають темною смугою Александра. Це не означає обов’язкової присутності чорної хмари чи окремої чорної речовини. Смуга пов’язана з розподілом напрямків виходу основних променів обох веселок. На яскравість справжнього неба впливають фонові хмари й інше світло, тому за одним зображенням темного проміжку не можна обчислити товщину хмари або кількість дощу.

6. Як розуміти кругову веселку й фотографії

Із літака або високої точки освітлені краплі можуть бути й унизу, дозволяючи побачити більшу частину кола, інколи повністю. Побачена із землі дуга не перетворюється на інше явище: змінюються перешкоди для огляду. Подібну геометрію можна спостерігати у фонтані або водяних бризках, але не кожні бризки гарантують виразну веселку. Якщо стати спиною до Сонця та дивитися в бік крапель, легше зрозуміти потрібний напрямок. Для пошуку веселки не потрібно дивитися прямо на Сонце чи переходити в небезпечне місце.

На фотографії зіставляйте внутрішній і зовнішній порядок кольорів обох дуг, положення обрію та місце знімання. Ширококутний об’єктив і обрізання кадру змінюють враження, тому один знімок не визначає відстані до крапель або координат нерухомого кінця веселки. Ілюстрація Sanyanggae у цій статті — пояснювальна схема трьох питань: заломлення з внутрішнім відбиттям, дисперсії кольорів і напрямку спостереження. Це не фотографія спостереження, не масштабне креслення з точним розрахунком променів і не дані, що відтворюють справжню чіткість кольорових смуг.

Докази й джерела

Стаття пояснює інформацію з відкритих джерел. Посилання не означає перевірки чи схвалення відповідною організацією.

Про видавця та контакти

Інші статті на цю тему